“Усміхнена депресія — високофункціональна депресія. Тобто людина діє, робить, працює, але при цьому всередині відчуває біль. І не може попросити про допомогу, відчуває себе нікчемною, ні на що не здатною. Особливість усміхненої депресії в тому, що людина вдягає маску благополуччя, все в неї добре, при цьому не вміє брати допомогу і визнавати, що її потребує. Соромиться себе у слабкості. Часто надмірно показує своє "щасливе" життя в соціальних мережах”. Так написала у своєму профілі психотерапевт і дитячий психопатолог Юлія Дем’яненко, яка жила і працювала в Херсона до війни, а зараз консультує дорослих та дітей у Києві та онлайн. Novakahovka.city поговорила з експерткою про усміхнену депресію.
— Депресія, яка посміхається, що це означає? Носіння позитивної маски, коли на душі важко?
— Усміхнена депресія — це реальне клінічне захворювання, яке протікає зі специфічною симптоматикою. Людина залишається високофункціональною, тобто вона працює, навіть, може виходити в люди, успішно виглядає і є взірцем для інших. Майже ніхто, хто її оточує не здогадується, що людина хворіє на усміхнену депресію. Але з часом вона себе психологічно вбиває. Вона переживає щоденний смуток і знаходяться в самоізоляції. Вона думає, що з нею щось не ок, але вона соціально буде робити в соціумі так, щоб її сприймали як ок. Тобто по суті відчуває сором за себе, провину, відчуття нікчемності.
— Як симптоми усміхненої депресії на рівні фізіології?
— Людина може страждати закрепами або послабленням стулу, підвищений або знижений апетит, можуть бути коливання у харчовій поведінці. Спостерігаються проблеми зі сном — погано засинає, сон неякісний або прокидається щодня о 5-й ранку і не може заснути. Також відбуваються психомоторні реакції — затормошеність або навпаки рухливість і це відбувається зі спадами чи підйомами. Наприклад, коли людина надшвидка, а потім уповільнюється. Є також зниження концентрації і запам’ятовування.
Депресія може бути природня і неприродня. Тобто фізіологічна і психологічна. Іноді депресія зустрічається у дітей, частіше у підлітків. Реактивна депресія — це реакція на подію, яка сталася. Або буває, що людина накопичує усі установки, рани з дитинства, травми. А потім цей багаж збирається, людина з цим не звертається до спеціаліста і починається депресія.
— В який момент поганий настрій стає клінічним захворюванням у вигляді депресії?
— Потрібно відрізняти поганий настрій від депресії. Депресивний настрій це тимчасовий стан і він не є патологічним, не є хворобою. Якщо раз на два тижні бути в стані суму чи “а, все пропало” — це нормально. Тут людина може справитися з психологом, щоб регулювати власні емоції. Навіть поганий настрій має тимчасовий характер, депресія як хвороба — це вже постійний стан.
— До чого призводить незадоволення собою, своїми діями?
— Думка, що зі мною щось не так не формується швидко. Це відбувається за рахунок накопичення. Людина з дня в день себе за щось критикує і в результаті це призводить до відчуття незадоволення собою і врешті-решт до особистої заборони отримувати задоволення. І тоді психічні процеси запускають процеси фізіологічні. І тоді з часом людина відчуває себе зовсім ні на що не здатною, навіщо тоді мені жити. Але це установки, але ж вони формуються роками і десятиліттями, а потім на цей ґрунт відбувається особиста життєва криза і людина завалюється.
Але якщо вона думає, що вона “какашка”, то не може попросити про допомогу. Цей момент, до речі, відрізняє від звичайної класичної депресії, де людина ще може попросити про допомогу. Бо в усміхненій депресії — попросити про допомогу, значить знову визнати, що з нею щось не так, а це досить болюче, тому, як правило, у таких випадках людині надзвичайно складно звернутися за допомогою.
— До якого спеціаліста має звернутися людина, коли відчуває, що довгий час вона бездіяльна?
— Якщо я діагностувала, що у людини є депресія, то без звернення до психіатра, я, як психотерапевт, не приймаю. Тому що має бути подвійний супровід — на рівні тіла, на рівні психіки. Бо якщо тільки пити пігулки і не йти у супровід, то є ризик суїциду. Без психолога людина не вибереться. Таблетки підвищують рівень сприйняття життя у його повноті, і якщо людина не змінила свої установки, немає нових нейронних зв’язків для нової поведінки те, що створило депресію, то мисленнєві процеси будуть кружляти по замкнутому колу. Людина не буде бачити виходу із ситуації або бачити досить обмежено.
— Як мають вести себе близькі, коли вони бачать, що їхня рідна людина має депресивні настрої, які часто повторюються?
— Цікаве питання. Депресивні люди не вміють про себе дбати. Тому на близьку людину лягає задача організувати зустріч зі спеціалістом і звернути увагу людини в депресії, що її стан потребує уваги. Людина, яка знаходиться поряд з депресивною, вона має дбати в першу чергу про себе, щоб депресивний настрій близької людини не перейшов у захворювання.
— Чи доводилося вам працювати з людьми з окупації, в онлайн-форматі?
— Ні, не доводилося. Спілкувалася зі знайомими, але не працювала, дружньо підтримувала, так.
— Чи можуть люди в окупації сприймати адекватно те, що відбувається в їхньому житті на території, де вони залишилися жити?
— Моя думка, переважно — ні. Ми люди, ми соціальні. Те, що нас оточує, впливає на нас. Це треба бути дуже стійкою психологічно людиною, щоб витримати все, що там відбувається без наслідків.
— Якщо людям довелося змінити місце проживання, внутрішньо-переміщені особи, і не знайшли своє нове коло оточення, вони можуть бути в групі ризику щодо усміхненої депресії?
— Вони вже в групі ризику, бо соціальна ізоляція — це вже ризик. Але зараз у кожному місті є центри, які працюють з ВПО, для них створюють майстер-класи, є також безкоштовні психологічні консультації. Але те, що людина самоізолюється і не шукає виходу вже є дзвіночком, щодо психічного захворювання або гарним фундаментом для формування розладу. Якщо людині добре, вона не ховається від соціуму.
— Частина тих, хто, перебувають за кордоном, тривожаться і бояться повернутися в Україну, і зависли в очікуванні…
— Я боюсь — це значить я обираю бути тут, за кордоном, обираючи чужину, і це є нормальним. Я хочу бути вдома — значить, я обираю дім.
— У маленьких дітей може бути депресія? Як це помітити?
— Депресія може бути у всіх, навіть у малюків, коли вони відмовляються їсти, гратися, ходити до дитячого садки чи школи або розмовляти. Жінки частіше хворіють на депресію, ніж чоловіки, а з жінок мами частіше хворіють ніж інші жінки.
— Як зрозуміти, коли вже пора йти до спеціаліста?
— Якщо у людини зникають смисли, якщо настрій кепський і спустошливий, якщо людина думає, що вона невдаха, якщо інші стають для неї страшними, вони їх уникає — це думки хвороби.
— В якості профілактики депресії, можна сказати, що варто піклуватися про себе? І що це таке? Подібна увага до себе не обмежується походом до перукаря або майстра манікюра чи тренажерного залу?
— Піклування про себе — це чуттєвість до своїх психологічних потреб, відчувати свої бажання, мати задоволення і присвоювати їх. Коли я не тільки хочу задоволення, а ще й маю ці задоволення.
— Із вашого списку піклування про себе, що можете назвати не як спеціаліст, а як людина?
— Щоб мати чуттєвість до себе, для мене особливо важливо час від часу бути сама з собою. Тому що я працюю з людьми і ця чутливість направлена на них. І ще я мама двох дітей. Саме тому так важливо для мене побути самій з собою.
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
