Сьогодні - Міжнародний день рідної мови. Його відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на XXX сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.
Я пригадую літній день в окупованій Новій Каховці. Біля супермаркету в мікрорайоні "Сокіл" на стільчику сиділа миловида жінка середніх років. Біля неї стояло відро з квітами.
- Почём ваши цветы? - до неї підійшов дебелий російський військовий.
- Я вам свої квіти продавати не буду, - рішуче сказала жінка.
- А вы можете сказать по-русски? - спантеличено мовив окупант.
- Я розмовляла російською до 24 лютого, - відповіла квітникарка. - А тепер розмовляю виключно українською мовою.
Військовий здвигнув плечима і пішов до інших квітникарок, яких тут вистачало.
Будь-яка мова стає популярною у світі, коли її народ здійснює великі звитяги. Французька стала такою після Великої революції 1789-1799 років. Її гасло — Свобода, Рівність, Братерство — пролунали на весь світ, бо втілювало віковічні прагнення людей. До того ж французи склали "Декларацію прав і обов'язків людини і громадянина". Тож треба було вчити їхню мову, аби перекласти цей видатний документ епохи. Його постулати стали фундаментальними визначеннями права й увійшли в конституції багатьох країн: "Люди народжуються і залишаються вільними і рівними у правах. Джерело всього суверенітету бере свій початок у нації. Свобода полягає у владі робити все, що не є шкідливим для інших. Жодна людина не може бути обвинувачена, заарештована або затримана, крім випадків, визначених законом".
Нині, після двох Майданів і війни з путінською Росією, увага до України й української мови підвищилася. У багатьох країнах наших співвітчизників вітають гаслом "Слава Україні". А подаючи на стіл у ресторанах, бажають "смачного". І це не тільки ввічливість, аби догодити клієнтові. Таким чином люди проявляють солідарність із українцями, що виборюють своє право на гідне життя і не бояться відстоювати свою незалежність у війні з набагато сильнішим ворогом.
Можна скільки завгодно співати народних пісень, розповідати усім про свою "чудову солов'їну", але на неї звернуть увагу тільки тоді, коли народ бере в руки зброю і відважно б'ється з агресором.
Рух за національну мову розвивається тоді, коли у громадян виникає почуття національної гідності. І не тільки за свою історію, культуру, літературу, музику, живопис, фольклор, а й за сьогодення. Такий період в розвитку нашої країни і нації настав. Революція гідності і російська експансія пробудили масовий патріотизм. Люди, які ніколи не говорили українською, зі сльозами на очах співають державний гімн і скандують "Україна понад усе!" А це означає, що з'явився шанс розширити сфери вживання і впливу української мови, зробити серйозний крок до відродження національного духу й ідентичності.
Події 2022 року в Українці викликали жвавий інтерес до нашої мови у багатьох країнах.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну понад 1,3 млн користувачів у світі почали вивчати українську мову на знак солідарності.
Про це повідомляє безкоштовна онлайн-платформа для вивчення мов Duolingo у звіті за 2022 рік, який створили на основі даних понад 500 млн учнів.
"Зацікавленість у вивченні та вживанні української мови в кризових ситуаціях зросла за тиждень після початку війни, досягла піку в кінці березня та залишається стабільною до кінця 2022 року", – йдеться у звіті.
Українська мова найшвидше набирала популярності в країнах, "далеких від конфлікту" (Аргентина, Японія та В’єтнам), а також серед сусідів України.
Українська підскочила на 20 позицій у рейтингу найпопулярніших мов – з 37-го у 2021 році до 17-го місця у 2022 році.
Американці також вивчали українську мову у Duolingo. У США українська мова піднялася в рейтингу з 36 місця до 22 місця у 2022 році. При цьому у світі найпопулярнішою мовою для вивчення в Duolingo залишається англійська.
Торік соціологи виявили, що 57% українців стали більше спілкуватися або перейшли на українську мову з початку повномасштабної війни. Звісно, це тільки початок. Нам усім треба зрозуміти, що мова - це теж зброя у двобої з агресором. Адже через мову ми виявляємо не тільки свою незгоду з "русскім міром", а й демонструємо всьому світу свою національну ідентичність, людську гідність і непереборне прагнення до волі.
Олександр Гунько
