Понад рік жителі Нової Каховки, які не змогли виїхати, живуть в окупації. У них уже сформувалися певні звички. Про це розмірковує позаштатний кореспондент NovaKahovka.City.
Якось непомітно для себе ми звикли до війни. Разом з тим у багатьох людей виробилися специфічні риси характеру. Наприклад, дратівливість. Це одне з найпоширеніших рис. Дратівливість виникає на основі переживань, тривог та інших чинників, через невизначеність майбутнього. Через це погіршується стан здоров'я, загострення серцево-судинних захворювань. Також впливають на самопочуття постійні стреси.
Байдужість теж починає проявлятися. Особливо це помітно під час смерті навіть рідних людей. Люди і до цього звикають, пояснюючи свою байдужість війною.
Агресія. Подекуди виникає в разі відчуття несправедливості. Але люди намагаються приборкувати агресію, щоб не постраждали оточуючі.
Дівчинка з лялькою годує голубів у Новій Каховці
Які шляхи подолання цих негативних явищ
Хтось медикаментозно вирішує цю проблему, хтось за допомогою алкоголю, в деяких випадках в хід ідуть наркотики (навіть в умовах війни можна знайти їх). Якби не обстріли - можливо, люди приділяли б увагу праці на присадибних ділянках. Це теж один з способів відволіктися від негативних думок. Минулого року ще був варіант риболовлі, але останнім часом прибережна зона замінована.
Про що люди мріють
По-перше, щоб закінчилася війна, а разом з нею обстріли і невизначеність.
По-друге, поїхати влітку на море, насолодитися відпочинком, тим самим трохи поправивши нерви
По-третє, люди почали переосмислювати все своє життя, почали цінувати дрібниці.
Тривога за майбутнє
Разом з тим залишається тривога за майбутнє після війни. Навіть якщо Україна повернеться до кордонів 1991 року, немає гарантій, що Росія знову не нападе. Скринька Пандори відчинена, люди побоюються можливості реваншу з боку РФ. Усе частіше виникає питання про можливість тримати вдома вогнепальну зброю. По великому рахунку нас буде очікувати "ізраїльський варіант" подальшого життя. І це також лякає людей.
У майбутньом, гадаю, популярними стануть сеанси психотерапії, бо лікуватися від війни доведеться довго.
Але все одно у людей часточка оптимізму все-таки присутня (smiley)
Як далі буде - покаже час.
