Жителі Херсонщини, які добровідьно або примусово виїжджали під час війни до Росії, поступово повертаються додому. Одну з таких історій нам роповів читач із окупованого лівобережжя області.
- «Сусідка майже через рік повернулася з Росії. І хоч має родичів у РФ — більше не витримала. Майже розцілувала поріг своєї квартири. Сказала, що більше нікуди не поїде. На питання як вона там виживала - розказала про речі, від яких волосся на голові дибки стає. Виявилося, що українців там взагалі не вважають за «братній народ». Робота наче є, але є нюанс - а чи заплатять тобі в повному обсязі? Ось тут і проблема. Змінивши, як мінімум, два десятки робочих місць, ледь назбирала собі на дорогу додому. І роботу їй давали найбруднішу і найважчу. То прибиральниця, то посудомийка (та категорія робіт, де платять найменше). І ставлення відповідне — наче до рабині. Не витримала, повернулася. І таких прикладів безліч».
Отже, в реальності «русскій мір» виявляється «бессмысленным и беспощадным», як писав російський класик. Від московитів даремно чекати співчуття, милосердя чи навіть звичайної толерантності. Це насамперед варто знати тим, хто пішов служити окупантам. Якщо їм потім вдасться втекти до РФ, то їх ніхто там не зустріне з обіймами. Навпаки: після поразки Росії московити будуть вважати українців винними в усіх їхніх майбутніх бідах. Ну й відповідно ставитися, тобто ненавидіти усіма фібрами зіпсованих рашистською пропагандою душ.
Нагадаємо, ми вже розмірковували над тим, що нам робити з колаборантами і як нападом на Україну РФ зруйнувала власні міфи.
