До мене, як до психолога часто звертаються батьки з запитом агресивності дитини. Я чую: “Моя дитина б’є молодшу сестру”, “задирає дітей у школі”, “зухвало та грубо чинить зі старшими”, “не дбає про цінні речі”, “бойкотує будь-яке прохання”.
Чи можна це виправити і скільки часу на це потрібно?
Давайте розберемося про причини і наслідки у майбутньому такої поведінки не тільки для самих дітей, а й для їх батьків. Звідки ростуть ноги у домашнього насилля?
1. Батьківство – явище динамічне і тому, при бажанні, наполегливості та послідовності дій, все можна виправити. Це етап корекційного виховання.
2. Дитина сама по собі не стає агресивною. Вона виховується в системі і бачить приклади. Внутрішня атмосфера сім’ї, приховані мотиви поведінки усіх її членів завжди визначає, яку сім’ю побудує ця дитина у майбутньому. Тому дана робота має відбуватися на усіх рівнях. Тут не працює посил: «виправте її, вона раніше такою не була». Так, не була: дивіться пункт перший.
3. Вже сам прихід до психолога – це сміливий крок! Визнати проблему – це опосередковано зізнатися собі у неспроможності виконувати батьківську роль. І тут ховається багато сорому та провини. Зустріч з цими почуттями, долання їх – взірець для наслідування дітьми. Бо будь-яка людина може просити про допомогу, коли скрутно. Це нормально! Всі можуть помилятися.
4. Визнати помилки – шлях до опанування власної злості за недосконалість. За можливість не відповідати очікуванням старших. Сюди ж і старше за самих батьків покоління. Дитина не може сказати батькові: «ти забагато від мене хочеш» або «я цього не робитиму, бо це твоя робота», «я не мушу це робити саме в цей час, коли тобі цього хочеться». Страх викликати батьківський осуд і зневагу перенаправляється у вигляді агресивних дій на більш молодших, слабших.
5. Паралельно корекційній роботі з дитиною у кабінеті психолога (а це ідеальний і бажаний варіант) батьки так само усвідомлюють власні причини виникнення злості чи гніву, їх прояви у поведінці, а далі й опановують нові способи подолання цих почуттів. Вони стають прикладом для власних дітей: я можу і ти зможеш!
Взаємини між батьками і дітьми відрізняються від усіх інших міжособистісних взаємин, тому тут не працює схема «з тими у мене виходить і тут вийде, лише треба піднажати».
Батьківство – це завжди творчий пошук та новий досвід. Бо скільки б дітей у вас не було, а третя дитина – завжди вперше!
