Психолог Світлана Коваль спеціально для Novakahovka.city продовжує рубрику “Психолог по понеділках” і звертає увагу на баланс батьківського піклування і самостійності дитини в колективі.

"Суспільство завжди очікує від батьків неабияких результатів їх роботи. Вони мусять по відношенню до дитини виконати ряд вимог. Саме вони мають задовольнити усі потреби дитини: фізіологічні (їжа, домівка), міжособистісні (любові, поваги) та індивідуального зростання. Але сказати – не зробити!

Батьки завжди стурбовані. Вони переймаються тим, щоб дитині всього вистачало. Щоб вона була не гірша за сусідську. Та навіть краща. Як допомогти собі й дитині впоратися з тривогою про майбутнє?

1. Батьківська тривожність передається дітям. І це може викликати агресивну поведінку. Наприклад, дитина не виносить ніякої критики. Вона спалахує гнівом на будь-яке зауваження чи то від однолітків, чи то від дорослих. Це прояв соціальної тривожності. Дитина - в очікуванні зовнішньої загрози: осуду, покарання, позбавлення уваги до неї.

Ваша реакція має бути такою: «Мені здається, ти наляканий. Як я можу тебе захистити, чим допомогти?»

2. У певний період свого життя дитина має багато чого навчитися. Наприклад, самостійності, вмінню спілкуватися з однолітками, визнавати власну неповторність. Але вона чогось може не вміти і як результат - не отримуючи бажаного, злиться.

Може ви не навчили дитину самостійності, а в школі за нею ніхто «не бігає», і дитина відчуває себе покинутою. Тоді вона спрямує свою агресію на вчителів. Вони, на думку дитини, мають забезпечити її усім!

Батькам краще не тиснути, а пропонувати варіантБатькам краще не тиснути, а пропонувати варіант

Ваші дії: «Давай я допоможу тобі навчитися це робити самостійно. Тоді не тільки я, а і ти зможеш собою пишатися».

3. Обмеження в соціумі викликають в дитині злість, якщо їй вдома дозволялося набагато більше. Наприклад, вона не відвідувала до школи дитячий заклад або тривалий час перебувала на сімейному навчанні.

Ваша позиція має бути твердою: «Мені прикро, але цього не можна робити в школі, для того є інше місце і інший час».

4. Дитина втратила звичний спосіб життя: їй треба адаптуватися до нових друзів, вимог. Наприклад, раніше у класі вона була неформальним лідером, була активна, завзята, а тепер вона майже самотня, бо мовний бар’єр не дає їй можливості порозумітися з однолітками.

Ваші дії: «Давай разом пошукаємо, де ти ще зможеш реалізуватися, виявити свої найкращі якості поки вивчиш мову».

Причина агресивної поведінки дитини може бути різною. Важлива ваша спостережливість і бажання будувати нові взаємини з дитиною.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися