Аутоагресія у підлітків — це навмисне заподіяння шкоди своєму тілу. Таке нанесення собі тілесних ушкоджень дістало назву селфарм (від англ. self-harm – самопошкодження). Діти молодше можуть гризти нігті, битися головою об поверхні, по-злому висловлюватися на свою адресу типу «так мені і треба», «Соня погана», або відмовлятися від їжі, і самовільно утримувати себе на стільчику або у кутку з метою покарання.
З агресією все зрозуміло — вона на поверхні. Видимість реакцій спонукає до дій. Тоді як з аутоагресією все складніше. Прихована активність не викликає чималих тривог: ну гризе та дитина нігті, кому вона заважає? чи кого вона тим налякає? Єдино для кого це небезпечно, то для самої дитини. Занижена самооцінка, невпевненість, усамітненість, неуспішність в досягненні цілей, депресія — те, що в цієї дитини попереду.
Гризти нігті не просто пагубна звичка
Що мене як спеціаліста у цьому питанні тривожить найбільше? А те, що невміння дітьми проявляти злість назовні (екологічно!) і неувага батьків до перших сигналів дитячої аутоагресії призводить до збільшення тиску з боку батьків: не гризи нігті, не кусай губи, не скуби волосся. І як наслідок – селфхарм, спроби суїциду вже у підлітків.
«Коли помітила, що руки дочки подряпані у кількох місцях, я злякалася. Донька на мої спроби поговорити або відмовчується, або істерить. Нам ніяк не вдається порозумітися. Я дійшла до відчаю» — каже одна з жінок, яка прийшла до мене на консультацію. Про прояви аутоагресії я дізнаюся з розповіді матері: сумний факт заподіяння дитиною собі тілесних ушкоджень.
З чого все починається? З неможливості виразити злість і незгоду на вимоги дорослого. Зі стійкого переконання, що
«ти маєш бути хорошим і чемним за усяку ціну»
«ти маєш любити батьків і поважати старших за будь-яких умов»
«ти цього не вмієш і не впораєшся, я ж більш досвідчена і знаю, що для тебе краще».
Але, без усвідомлення власної значущості і знань про свої можливості, навчитися жити самостійно не вийде. Тут допоможе саме агресія. Саме вона дає можливість дитині змінити уявлення про себе як про безпомічного. Саме вона — запорука майбутніх змін у підлітковому віці. Адже завдання цього віку — зруйнувати (так, звучить страшно) старі відносини і побудувати нові. Зведені на довірі й повазі до себе й оточуючих. Вже немає дитини, вже є майбутня доросла особистість!
Підліток царапає собі руки — це прояв аутоагресії
Що робити батькам, які помітили найменші прояви аутоагресії у своєї дитини?
1. Визнати сам факт існування проблеми. І сказати собі, що помилки у вихованні – це не вирок моєму батьківству, а дороговказ на майбутнє. Можливість покращити взаємини з дитиною.
2. Опанувати власну злість. Сказати собі, що дитина визнає ваш авторитет за правом батьківства і любить вас навіть у моменти незгоди з вами.
3. Усвідомити власний страх. Сказати собі, що боятися за дитину – це нормально. Але дитина боїться більше: не виправдати, не впоратися, втратити довіру і вашу підтримку!
4. Признати в дитині особистість. Сказати собі, що вона може бути несхожа на вас і мати власні цілі.
5. Зайнятися самоосвітою. Здобувати інформацію про психічне здоров'я, психологічні негаразди та їх наслідки для особистості.
У випадках неможливості справитися самостійно — зверніться до спеціаліста за консультацією.
І тоді в дітей з’являться вміння проявляти турботу про себе. Вони навчаться розрізняти те, що відчувають, і разом із тим виражати словами свої бажання. А ще почнуть справлятися зі складними емоційними станами.
