Спеціально для Novakahovka.city психотерапевтка з Нової Каховки Світлана Коваль, яка нині приймає в Одесі, розбирає, як страхи матері можуть нашкодити дитині. І чому варто звертатися по допомогу, щоб не зливати свій страх на дитину.
Мама говорить про страх покалічити психіку дитині: «Я ж не можу на неї постійно кричати, вона скоро почне смикатися від мого крику, але донести до неї те, що потрібно прибирати іграшки, йти їсти, вчити уроки, немає можливості, вона вередує, не слухається, неуважна, забуває на ходу».
Що ховається за страхом мами?
Давайте розберемося, що є підґрунтям страхів матері.
Найперше, психіка самої мами працює на межі можливого:
- вона вже тривалий час за кордоном/переїхала/живе під загрозою обстрілів;
- вона вирвана зі звичного для неї життя і кинута у невідомість, часом наодинці (чоловік загинув, залишився, поїхав; мама інших поглядів на виховання дітей — треба ще й тут пояснювати, захищатися, доводити);
- усі сили йдуть на організацію життя: пошук необхідної бази освіти, медобслуговування, дозвілля, турбує інший підхід суспільства до виховання дітей, вимоги установ.
По-друге, сама мама боїться, що не впорається з тими викликами, які трапляються щоденно.
-
Якщо жінка за кордоном – не можна кричати на дитину, вона має бути слухняна, ходити до навчального закладу, інакше зустріч зі службами неминуча.
-
Якщо жінка не виїжджала – має навчити її вчитися самостійно: вчасно приєднатися, підготувати д/з, дбати про себе. Як це зробити, паралельно заробляючи гроші?
По-третє, мама боїться не дати ради своїм «запальним» почуттям стосовно дітей. Та чи можна зовсім уникнути того запального тону?
Велика різниця у змісті
Є велика різниця між тим, чим наповнений «крик» матері до дитини. Далі про що думає мама або що невисловлене нею:
-
Я волаю про допомогу — допоможи мені, зроби все сама, будь самостійною нарешті і мені не важливо скільки тобі років, адже я втомилася, невже ти не бачиш? (Крик про допомогу і втому).
або
-
Я злюся, я засмучена, мені неприємно, що ти так робиш, я готова тобі допомагати, а не робити за тебе. Важливо, щоб ти вже сама це робила, це по твоїх силах. Будь ласка — старайся! (Злість, смуток, небажання робити ЗА дитину, те, що вона може зробити сама).
а ще їй потрібно навчитися не дивитися на дитячі помилки, як на власні поразки:
-
Я того тебе не вчила, звідки ти це взяла? Я вчила тебе протилежного, невже я незрозуміло говорила?
Отже, потреба дитини у захисті і допомозі не може повноцінно реалізуватися, оскільки сама мама не здатна (або здатна частково) подолати власний страх перед майбутніми проблемами. Вона сама потребує допомоги і розради. Тоді саме дитина стає емоційним контейнером її тривоги: «Ти єдина, хто мене може зрозуміти й допомогти». І тоді так, побоювання матері покалічити психіку дитині виправдані. Бо дитина не може контейнерити мамині емоції. Для цього потрібен спеціаліст, щоб навчитися технік самопідтримки.
Що робити?
Визнайте своє право на допомогу. Зрозумійте, якої саме допомоги потребуєте. Зверніться за нею!
Надіслати новину: @NovakahovkaCity_bot
Приєднуйтесь до Нова Каховка сіті у Фейсбук
Долучайтесь до Нова Каховка сіті у Телеграм
